Коліївщина — масштабне повстання, що розгорнулося 1768 року на Правобережній Україні та стало кульмінацією гайдамацького руху XVIII століття. Його учасниками були запорожці, надвірні козаки, селяни та інші представники місцевого населення.
Причини повстання були складними й поєднували соціальні, політичні, релігійні та геополітичні чинники. Правобережна Україна перебувала у складі Речі Посполитої, де накопичувалися суперечності між різними соціальними та релігійними групами. Додатковим чинником стала політична криза, пов’язана з Барською конфедерацією та втручанням Російської імперії у справи Речі Посполитої.
Початок повстання
Наприкінці травня 1768 року на Правобережжі розпочалося велике гайдамацьке повстання. Одним із його головних керівників став запорозький козак Максим Залізняк.
Ядро повстанського руху становили запорожці на чолі із Залізняком. До них приєднувалися місцеві селяни та надвірні козаки. Повстання швидко поширювалося територією Правобережної України.
Повстанці виступали проти існуючих порядків Речі Посполитої та декларували захист православного населення. Водночас рух супроводжувався жорстоким насильством, пограбуваннями та вбивствами представників інших релігійних і соціальних груп.
Іван Гонта переходить на бік повстанців
Одним із ключових моментів Коліївщини став перехід на бік повстанців Івана Гонти — старшого сотника надвірного козацького війська уманського воєводи Станіслава Потоцького.
На початку червня 1768 року під Уманню відбулися переговори між Гонтою та Залізняком. Після них Гонта разом із підпорядкованими йому козаками перейшов на бік повстання. Об’єднання цих сил відкрило повстанцям шлях до одного з найважливіших міст регіону — Умані.
Захоплення Умані
У червні 1768 року об’єднані сили Максима Залізняка та Івана Гонти штурмом оволоділи Уманню — стратегічно важливим укріпленим містом.
На той момент в Умані, крім постійних мешканців, шукали порятунку від повстанців тисячі людей із навколишніх територій. Після переходу надвірних козаків Гонти на бік Коліївщини оборона міста була суттєво послаблена.
Після захоплення міста відбулося масове насильство проти його населення. Серед загиблих було багато цивільних — передусім євреїв, а також поляків і представників духовенства. Ці події увійшли в історію як Уманська трагедія, або Уманська різанина.
Залізняк і Гонта
Після захоплення Умані повстанський рух поширився на значні території Правобережжя. Максим Залізняк став головною політичною та військовою постаттю повстання, а Іван Гонта — одним із його найближчих соратників.
На контрольованих повстанцями територіях робилися спроби організувати козацькі органи влади та відновити господарське життя. Програмні документи Коліївщини свідчать, що вимоги руху виходили за межі локального селянського виступу.
Придушення Коліївщини
Розгортання повстання створювало дедалі серйознішу політичну проблему. Російські війська, які перебували на території Речі Посполитої у зв’язку з боротьбою проти Барської конфедерації, зрештою виступили проти гайдамаків.
Улітку 1768 року російський військовий підрозділ заарештував Максима Залізняка, Івана Гонту та інших повстанців. Їхня подальша доля була різною: Залізняк як підданий Російської імперії опинився під російським судом, а Гонту як підданого Речі Посполитої передали польській стороні.
Після тривалих катувань Івана Гонту стратили в липні 1768 року. Максима Залізняка засудили до тілесного покарання та заслання на каторжні роботи до Сибіру.
Суперечлива спадщина
Коліївщина посіла особливе місце в українській історичній пам’яті. Її сприймали як продовження боротьби козацької доби та спротиву соціальному, політичному й релігійному гнобленню. Образи Залізняка й Гонти увійшли до народних переказів, пісень і літератури.
Водночас історія Коліївщини нерозривно пов’язана з масовим насильством. Пам’ять про повстання в українській, польській та єврейській історичних традиціях формувалася по-різному, а оцінки окремих його епізодів і сьогодні можуть суттєво відрізнятися.
“Коліївщина була одночасно масштабним повстанням проти порядків Речі Посполитої та кривавим конфліктом XVIII століття. Зрозуміти її можливо лише тоді, коли враховувати обидві сторони цієї історії.”
Джерела та література
- Енциклопедія історії України. Т. 4. Стаття «Коліївщина». Інститут історії України НАН України.
- Енциклопедія історії України. Стаття «Уманська трагедія 1768, Уманська різанина». Інститут історії України НАН України.
- Енциклопедія історії України. Стаття «Залізняк Максим Ієвлевич». Інститут історії України НАН України.
- Енциклопедія історії України. Стаття «Гонта Іван». Інститут історії України НАН України.
- «Коліївщина: 1768–1769 роки у документальній та мемуарній спадщині». Т. 1. Інститут історії України НАН України, 2019.
