Іван Бондаренко — один із ватажків Коліївщини 1768 року, козацький полковник, навколо постаті якого ще за життя виникали перекази. Для одних він був жорстоким гайдамацьким ватажком, для інших — месником і борцем проти соціального та релігійного гноблення.
Джерел про його життя збереглося небагато, а частина відомостей походить із пізніших народних переказів і судових свідчень. Саме тому відокремити історичного Івана Бондаренка від образу, створеного пам’яттю наступних поколінь, непросто.
Від Грузької до Коліївщини
Бондаренко походив із села Грузька на Київщині. За народним переказом, записаним і використаним Яковом Шульгином, у молодості він служив при панській економії, а згодом залишив рідне село та приєднався до гайдамацького руху. Водночас достовірних відомостей про його юність і перебування на Запорожжі небагато.
Напередодні Коліївщини Бондаренко належав до групи запорожців, пов’язаної з підготовкою повстання. Серед її учасників джерела називають Максима Залізняка, Микиту Швачку, Андрія Журбу, Кіндрата Лусконога, Василя Бурку, Дем’яна Чернявщенка та інших майбутніх ватажків.
Навесні 1768 року повстання, одним із центрів підготовки якого став район Мотронинського монастиря та Холодного Яру, переросло в масштабний виступ на Правобережній Україні.
Похід на північ Київщини
Разом із військом Максима Залізняка Бондаренко вирушив із Холодного Яру, а згодом очолив окремий загін, який діяв на півночі Київщини та просувався в напрямку сучасної Житомирщини.
У матеріалах, пов’язаних із Коденською книгою, згадуються дії його загону в Маркові, Брусилові, Рожеві та Бишеві. До гайдамаків приєднувалися представники місцевого населення, а сам рух дедалі більше охоплював Правобережжя.
Водночас джерела містять свідчення про насильство з боку повстанців щодо поляків, євреїв та представників католицького духовенства. Частина таких відомостей походить із судових матеріалів і пізніших переказів, тому їх необхідно розглядати з урахуванням походження та обставин появи джерел.
Після арешту керівників повстання
Переломним моментом Коліївщини стало втручання російських військ. Російська імперія, яку частина православних повстанців могла сприймати як потенційного союзника, взяла участь у придушенні руху.
Максима Залізняка та інших гайдамаків заарештували російські війська. Івана Ґонту передали польській стороні, яка його стратила. Микита Швачка продовжив боротьбу, однак у липні 1768 року також потрапив у російський полон і згодом був засланий до Сибіру.
У цей період Бондаренко залишався одним із найпомітніших ватажків руху. У пізнішій історичній традиції його називають останнім полковником Коліївщини.
Останні дні Івана Бондаренка
Боротьба Бондаренка тривала недовго. 20 липня 1768 року його схопили в Макарові. Поширена версія пов’язує захоплення ватажка із сотником корнинських надвірних козаків Данилом Щербиною.
Подальші подробиці його загибелі в різних переказах та історичних викладах відрізняються. За поширеною в сучасній історичній літературі версією, Івана Бондаренка стратили в Чорнобилі в серпні 1768 року.
Між історією та легендою
Життя Івана Бондаренка виявилося коротким, але його ім’я пережило саму Коліївщину.
Народні перекази наділяли його рисами характерника — козака, якого нібито не брала куля. Уже наприкінці XIX століття історики фіксували існування таких оповідей, водночас намагаючись відокремити фольклор від документально підтверджених подій.
Тому постать Бондаренка складно звести до простого образу героя або жорстокого повстанця. Коліївщина була кривавим соціальним, релігійним і політичним конфліктом XVIII століття, а джерела про її учасників нерідко походять від сторін, безпосередньо втягнутих у протистояння.
“Іван Бондаренко залишився одним із символів останнього етапу Коліївщини — молодим козацьким ватажком, який продовжував боротьбу тоді, коли головні сили повстання вже були розгромлені.”
Джерела та література
- Яків Шульгин. «Начерк Коліївщини». Львів, 1898.
- «Коденська книга» — збірка матеріалів судових справ, пов’язаних із гайдамацьким рухом.
- Петро Мірчук. «Коліївщина. Гайдамацьке повстання 1768 р.».
- «100 ключових подій української історії» — матеріали про Коліївщину.
